Гомер і сучасні ветерани: зцілювальна сила давньогрецької трагедії

Січень 2008 року. Браян Дорріс гортає New York Times і натрапляє на серію про «невидимі рани війни» – насильство і суїциди серед ветеранів Іраку та Афганістану. Одна цитата зупиняє його: військовий психіатр Вільям Неш каже: «Я починаю кожну свою презентацію про бойовий стрес та ПТСР з давньогрецької історії про Аякса».

Дорріс знав цю історію. Софокл написав трагедію «Аякс» 2500 років тому про грецького воїна, який після Троянської війни впадає в безумство, вбиває стадо тварин у сліпій люті, а потім, не витримавши сорому, накладає на себе руки. І ось ця давня історія виявилася дзеркалом для американських солдатів XXI століття.

Так народився проєкт «Theater of War» – понад 650 вистав Софокла для військових спільнот по всьому світу, від Ґуантанамо до госпіталю Волтера Ріда, від Німеччини до Японії.

Чому Софокл говорить із солдатами

Софокл був не лише драматургом, а й генералом. Він писав свої п’єси про війну, знаючи війну зсередини, і адресував їх суспільству, яке воювало майже безперервно протягом століття. Дослідники стверджують, що давньогрецький театр був ритуалом реінтеграції – способом допомогти бойовим ветеранам повернутися до цивільного життя.

В «Аяксі» центральна тема – зрада командуванням. Після смерті Ахіллеса його обладунки мали дістатися Аяксу – найсильнішому воїну після Ахіллеса. Натомість їх віддали Одіссею. Ця несправедливість, що руйнує Аякса зсередини є «моральним пораненням» за словами Джонатана Шея,

У «Філоктеті» інша рана: воїна, пораненого і хворого, кидають на безлюдному острові його ж товариші. 10 років самотності і болю. А потім ті самі люди повертаються, бо їм потрібна його зброя. Ця п’єса про покинутість, використання і неможливість довіряти тим, хто мав піклуватися.

Що відбувається на виставах

Формат «Theater of War» простий і потужний: професійні актори читають ключові сцени з Софокла перед аудиторією військових, ветеранів та їхніх сімей. Потім – відкрита дискусія.

І ось тут починається магія. Коли ветерани бачать власне життя відображеним у давніх історіях, вони починають говорити про речі, які, можливо, ніколи нікому не розповідали. Аякс, який вбиває тварин у нападі люті, – це солдат, який б’є стіну кулаком посеред ночі. Філоктет, покинутий на острові, – це ветеран, якого система забула після демобілізації.

«Зберегти людяність перед обличчям війни – це те, з чим люди борються вже тисячі років. Усвідомлення, що ти не перший і не останній, хто переживає цей біль, вже є початком зцілення»

                                                                                                                                             Браян Дорріс

Від Трої до Бахмута

Джонатан Шей, психіатр, який 20 років працював із ветеранами В’єтнаму, побудував 2 свої фундаментальні роботи саме на паралелях між Гомером і сучасними солдатами:

  • «Ахіллес у В’єтнамі» – книжка про те, як бойова травма руйнує характер воїна, на прикладі «Іліади» та історій в’єтнамських ветеранів;
  • «Одіссей в Америці» – книжка про довгий і небезпечний шлях додому після війни, на прикладі «Одіссеї» та реінтеграції ветеранів.

Шей ввів поняття «моральне поранення» – травму від зради того, що правильно, з боку того, хто має владу. Ахіллес переживає моральне поранення, коли Агамемнон забирає у нього Брісеїду. В’єтнамський ветеран, коли командир відправляє його на безглузду операцію. Український воїн, коли… Тут кожен ветеран може продовжити сам.

Чому це потрібно Україні

Україна має найбагатшу в Європі традицію військової поезії від козацьких дум до «Повернімось живими». Але у нас поки що немає систематичної практики використання літератури та театру для ветеранської реабілітації.

Проєкт «Theater of War» показує: для цього не потрібні дорогі технології чи складні програми. Потрібні тексти, які резонують, і простір, де можна говорити.

Книги Шея «Ахіллес у В’єтнамі» та «Одіссей в Америці» – перші тексти, які системно з’єднують давньогрецьку літературу з клінічним досвідом роботи з ветеранами. Перші українські видання обох книг вже очікуються друком, бо через 2500 років Софокл і Гомер мають що сказати українським воїнам.


Браян Дорріс – режисер, засновник Theater of War Productions, автор книги «The Theater of War: What Ancient Greek Tragedies Can Teach Us Today».

Джонатан Шей (Jonathan Shay, MD, PhD) – американський психіатр, лауреат стипендії Макартурів. Його найвідоміші роботи: книжки «Ахіллес у В’єтнамі» та «Одіссей в Америці» очікуються друком в українському перекалді вже в травні 2026 року.

Джерела: Theater of War Productions | NEA – Theater of War | Wikipedia – Theatre of War Project

Поширити:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *